Я знав, що я ніколи не зроблю
Оту велику й глибоку могилу,
Я знав, що я ніколи не зарию
У цю пожовклу, стомлену землю
Своє дитинство, мрії і надії.
Я знав, що без пори не пожалію
Про всі мої, хоч й нерозумні дії…
Я знав усе. Тепер не до жалю