Я сиджу в чотирьох стінах.

Стіни давлять. Я в них гину.

Треба тільки випить трошки

І все стане понарошку.

Та мені не можна пити,

Я потрібен, аби жити,

Світові потрібно жити,

І для цього живу я.

А що стіни? Всі рожеві.

Давлять мене в порошневі

З моїх мрій, надій, думок -

Не замкнеш їх на замок.

Стіни давлять, життя плине,

І моя мета єдина -

Взяти й жити, жити, жити,

І для того  живу я.