Вітер б’є в обличчя,
Наступає ніч.
Це мені не личить,
Це я кину в піч.
Відпочинку просить
Стомлена печаль,
А вітер змія носить,
Але й він впав. Нажаль…

Ядерна зима,
Місячна весна,
Пекельне літо
Мого світу.
Знаю я - нема,
Виходу нема
Із лабіринту
Трояндового квіту…

Все співає людство
Про кладовище мрій.
Вважаю самогубством
Збавлятися надій.
Вітер не вщухає,
Ніч покрила все,
Та я все ж не знаю,
Чого на серці зле…

Ядерна зима,
Місячна весна,
Пекельне літо
Мого світу.
Знаю я - нема,
Виходу нема
Із лабіринту
Трояндового квіту…

4/ /

Уві сні…
Там є картина на стіні.
На ній - костер
Та сиві квіти поміж хмар.
Восени…
Мені так гарно восени.
Картину стер,
Малюнок свій намалював.

Вітер носить
Жовту осінь за вікном,
Та з мене досить,
Хай все лишиться тільки сном.
Синя казка
Розгорнулась в небесах,
Але ясно -
Нема нічого у цих снах…

Уві сні…
Є біла пляма на стіні.
Картину стер,
Та свою не намалював.
Мабуть, я вмер,
Бо відчуваю тільки жах,
Жах перед тим,
Чого немає у цих снах…

Вітер носить
Жовту осінь за вікном,
Та з мене досить -
Це буде завжди тільки сном.
Синя казка
Розгорнулась в небесах
І мені ясно -
Щось має бути у цих снах…